Історія
Декілька слів від засновника
Шановні пані та панове,
Вже на початку війни в Україні я почав прямо та опосередковано підтримувати людей в Україні.
Спочатку я допомагав організовувати демонстрації проти війни у містах Білефельд та Герфорд. Мене багато що пов'язує з Україною, у мене там багато друзів, знайомих та членів сім'ї. Тому я допомагав людям з України знайти безпечний шлях евакуації та перевезти їх до Німеччини.
Щойно вони з'явилися тут, у районі Герфорд та Білефельді, я шукала приватне житло для цих людей.
Чутки про те, що я можу допомогти з Німеччини, поширилися дуже швидко, тому все більше людей зверталися до мене за допомогою і змогли успішно втекти з України. Я обдзвонював дедалі більше знайомих, друзів, а також їхні контакти, щоб мати можливість запропонувати українцям можливості для проживання.
Мої контактні дані були дуже старанно поширені по всій Україні, і десятки сімей та окремих людей, більшість з яких я навіть не знав, зв'язувалися зі мною щодня через 2 тижні після початку війни.
Оскільки я не відмовив у підтримці жодній людині, сім'ї та окремі люди тепер майже безперервно зв'язуються зі мною щодня через шість різних месенджерів (WhatsApp, електронна пошта, SMS, Telegram, Signal, телефон).
Для того, щоб впоратися з усім цим, я продублював свій номер телефону, і мій партнер тепер допомагає мені відповідати на численні дзвінки про допомогу з України через паралельний мобільний телефон як помічник та контактна особа. Проте до мене також звертаються багато українців, які застрягли в інших країнах або зараз перебувають десь у Німеччині та не можуть нікуди потрапити.
Оскільки я деякий час допомагала в ратуші та бюро соціального забезпечення в Білефельді, співробітники мерії Білефельда знають мене і реєструють як контактну особу для сотень біженців.
За перші 4-6 тижнів війни я разом зі своїми помічниками зміг розмістити понад 500 осіб у приватних будинках лише по всій Німеччині. Я направив багато з них безпосередньо в ЗУПи та будинки біженців.
Коли роботи ставало все більше і більше, і я вже не міг справлятися з нею один і з дому, я звернувся до DRK та отримав офіс у будівлі DRK у Герфорді. Я могла працювати звідти і, паралельно з моєю добровільною допомогою в DRK, інформувати людей про безпечні шляхи евакуації та транспортні маршрути, а також організовувати житло для біженців. Щодня я давав поради та консультував багатьох людей. На додаток до роботи в ДРК я двічі на тиждень допомагала в ZUE Herford в години консультацій як перекладач.
Дедалі більше людей по всій Україні поширювали мій номер, а також активно ним користувалися, і я зрозумів, що ці люди потребують значно більшої допомоги. Тому я вирішив надати пріоритет допомоги людям в Україні. Багато хто потребував психологічної підтримки з боку моїх помічників і мене, навіть по телефону. Ми шукали шляхи та можливості вивезти людей із гарячо оспорюваних зон та окупованих районів України.
З кожним днем кількість наших помічників і прихильників зростала, і ми стали спільнотою, яка не тільки вийшла за межі міст, а й країн.
Все більше людей зверталися до мене, щоб я допоміг їм або їхнім сім'ям. Проте робота в ДРК надто сильно обмежувала мене, тому я приєдналася до НУО "Будь ангелом" і шукала можливості стати ще більш вільною та розкутою, щоб допомагати більшій кількості людей.
Для НУО "Будь ангелом" я координувала постачання гуманітарної допомоги в Україну, займалася збиранням коштів, організовувала та координувала евакуацію людей з різних регіонів України. Однак можливості НУО "Будь ангелом" також були обмежені, тому я паралельно контактував з іншими НУО, а також координував евакуацію для інших НУО, наприклад, для НУО "Дорога допомоги" або "Хьюманфронтайд".
Якоїсь миті настав момент, коли я вирішила заснувати власну НУО, щоб мати можливість діяти і допомагати ще більш незалежно.
Сьогодні я працюю з шістьма іншими НУО, є президентом НУО Helpchain і допомагаю Україні та українцям різними способами. Я також координую евакуацію з Одеси через Молдову до Німеччини, Австрії та Італії.